Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" січня 2016 р. м. Київ К/800/53210/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Лосєва А.М., Рибченко А.О.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представника позивача Мартинюк О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-західна залізниця» до Управління соціального захисту населення Шаргородської районної державної адміністрації Вінницької області про визнання протиправною бездіяльність, стягнення витрат, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-західна залізниця» на постанову Окружного адміністративного суду в м. Києві від 22 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2014 року Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» звернулося до суду першої інстанції з позовом в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Шаргородської районної державної адміністрації (далі - відповідач) в частині невиконання вимог п. 6 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256, а саме - нереєстрації за період з 01.11.2013 року по 30.11.2013 року додаткових зобов'язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремим категоріям громадян по Шаргородському району за цей же період та не надсилання інформації про додаткові зобов'язання щомісяця до 18 числа фінансовому органу Шаргородській районній державній адміністрації;

- визнати протиправними дії відповідача в частині неповної сплати позивачу витрат на перевезення пасажирів, які користуються пільгами оплати проїзду у приміських поїздах за період з 01.11.2013 року по 30.11.2013 року;

- стягнути з відповідача 13277,02 грн. витрат понесених позивачем за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремим категоріям громадян та судовий збір.

Постановою Окружного адміністративного суду в м. Києві від 22 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що в договорі укладеному між позивачем та відповідачем відсутні посилання на попередній та неузгоджений характер вказаної суми та відсутні механізми визначення надання послуг та розрахунку за них у випадку перевищення визначеної суми; додаткові угоди щодо розміру компенсації або іншого змісту, що стосуються порядку відшкодування витрат за надані послуги, сторонами не укладалися. Відповідачем відповідно до умов договору від 14.01.2013 року № 1 своєчасно здійснюється розрахунок з Південно-Західною залізницею за рахунок і в межах субвенції з державного бюджету згідно кошторису та плану асигнувань на 2013 рік. При цьому, відповідач не несе додаткові бюджетні зобов'язання та здійснює платежі виключно в межах бюджет них асигнувань, встановлених кошторисами.

Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» замінено правонаступником Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-західна залізниця» (далі - позивач) відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про скасування рішень судів попередніх інстанцій, як таких, що постановлені із порушенням норм процесуального права, і ухвалення нової постанови про задоволення позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати на перевезення пільгових категорій громадян, з огляду на вимоги Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», Закону України «Про залізничний транспорт» та Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки при їх ухваленні не було допущено порушень норм матеріального чи процесуального права.

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до статті 221 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС україни).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

14.01.2013 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 1 про розрахунки за надані послуги по перевезенню пільгових категорій громадян, згідно умов якого регламентовано взаємовідносини сторін щодо відшкодування коштів за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, що мають відповідні пільги згідно з законодавством України.

Згідно умов договору позивач, як перевізник, зобов'язується здійснювати пільгові перевезення передбачених законодавством України категорій громадян (п. 2.2); відповідач, як платник, згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» за рахунок субвенції з державного бюджету місцевому бюджету на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян та в межах суми бюджетних асигнувань зобов'язується сплатити перевізнику компенсацію в розмірі 130000 грн. до 31 грудня 2013 року за пільговий проїзд окремих категорій громадян по мірі надходження коштів з Державного бюджету на підставі наданих перевізником документів, передбачених цим договором (п. 2.3).

Згідно п. 3.2, 3.3 договору перевізник щомісяця до 5 числа наступного за звітним місяця надає платнику акт звіряння розрахунків форми « 3-Пільга», розрахунки за надані послуги на проїзд окремих категорій громадян; на підставі наданих перевізником звітів платник перераховує перевізнику суму відшкодування за пільгові перевезення окремих категорій громадян в межах кошторисних призначень.

Вказаний договір укладено на виконання положень законодавства щодо соціального забезпечення населення з надання пільг по безоплатному користуванню приміським транспортом, зокрема, Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «;Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «;Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «;Про основні засади соціального захисту ветеранів та інших громадян похилого віку в Україні», постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 року № 354 «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування».

Позивачем надано послуги по перевезенню пільгових категорій громадян у період з 01.11.2013 року по 30.11.2013 року на загальну суму 13277,02 грн.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону України «Про залізничний транспорт» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Згідно з пп. «б» п. 4 ч. 1 ст. 89 Бюджетного кодексу України, до видатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст, республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на державні програми соціального захисту, в тому числі компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Видатки місцевих бюджетів, передбачені у пп. «б» п. 4 ч. 1 ст. 89 зазначеного Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 102 Бюджетного кодексу України).

Законом України «Про державний бюджет України на 2013 рік» передбачено виділення коштів на компенсацію підприємствам транспорту за надання послуг по пільговому перевезенню окремих категорій громадян.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок).

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку, фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Згідно з пунктами 5, 6 Порядку, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення): до 22 числа місяця, що настає за звітним - компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в цілому, так і за розрахунками, не проведеними згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року № 20.

Пунктом 6 Порядку зазначено, що у разі виникнення додаткових зобов'язань головні розпорядники коштів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми. Зазначені фінансові органи готують уточнені реєстри нарахованих у поточному місяці сум та подають їх до 20 числа Міністерству фінансів АРК, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, управлінням Державної казначейської служби АРК, міст Києва та Севастополя.

З аналізу наведених правових положень вбачається, що відсутність бюджетного асигнування не є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання, взятого на себе державою в особі органу виконавчої влади.

Чинним законодавством України не врегульовано порядку проведення погашення заборгованості бюджетних установ у випадках, коли поточні бюджетні асигнування не покривають всі зобов'язання за укладеними договорами.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 13.10.2009 року у справі № 21-384во09.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що відповідач повинен був надіслати інформацію за листопад 2013 року щодо компенсування пільг, наданих залізницею відповідним категоріям громадян, фінансовим органам, які складають уточнені реєстри. Проте, відповідачем не було виконано вимоги п. 6 Порядку, не зареєстровані додаткові зобов'язання, чим порушено права позивача. Тобто, відповідач, в цій частині не виконав, вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256, чим порушив право позивача на отримання компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізницею в повному розмірі, що в свою чергу дає підстави вважати протиправними дії, і бездіяльність Управління соціального захисту населення Шаргородської районної державної адміністрації Вінницької області.

З урахуванням встановлених обставин справи та вищенаведених положень закону, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що відповідач протиправно не провів розрахунок з позивачем за пільгові перевезення окремих категорій громадян, тому зобов'язаний відшкодувати понесені Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» збитки за перевезення пільгових категорій громадян за листопад 2013 року у розмірі 13277,02 грн.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 94 КАС України понесені позивачем при зверненні до суду судові витрати у виді суми сплаченого судового збору за подання адміністративного позову, апеляційної та касаційної скарги у загальному розмірі 2448,18 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Управління соціального захисту населення Шаргородської районної державної адміністрації, що виступав стороною у справі, пропорційно до задоволених позовних вимог.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанції і ухвалює нове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 221, 223, 227, 229, 230, 232, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-західна залізниця» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду в м. Києві від 22 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року у справі № 826/5047/14 - скасувати та ухвалити нову постанову.

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-західна залізниця» задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Шаргородської районної державної адміністрації в частині невиконання вимог п. 6 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з Державного бюджету України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, а саме - нереєстрації за період з 1 листопада 2013 року по 30 листопада 2013 року додаткових зобов'язань за фактично надані послуги пільгового проїзду залізницею окремим категоріям громадян по Шаргородському району за цей же період та не надсилань інформації про додаткові зобов'язання щомісяця до 18 числа фінансовому органу Шаргородській районній державній адміністрації.

Визнати протиправними дій Управління соціального захисту населення Шаргородської районної державної адміністрації в частині неповної сплати Публічному акціонерному товариству «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-західна залізниця» витрат на перевезення пасажирів, які користуються пільгами оплати проїзду у приміських поїздах за період з 1 листопада 2013 року по 30 листопада 2013 року.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Шаргородської районної державної адміністрації на користь Публічному акціонерному товариству «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-західна залізниця» 13277 (тринадцять тисяч двісті сімдесят сім) грн. 02 коп. витрат, які понесла залізниця на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах за період з 1 листопада 2013 року по 30 листопада 2013 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути Управління соціального захисту населення Шаргородської районної державної адміністрації на користь Публічному акціонерному товариству «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-західна залізниця», понесені судові витрати у розмірі 2448 (дві тисячі чотириста сорок вісім) грн. 18 коп.

Постанова набирає законної з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

А.М. Лосєв

А.О. Рибченко

Повний текст виготовлено 26.01.2016 року.